Тарасов Олександр, студент факультету ЕлІТ – про участь у програмі стажування «Internship Programme of German Business for Ukraine»

Я маю стажування за програмою GIZ у компанії SAP SE, Walldorf, Deutschland. Мій довгий шлях у 7 місяців реєстрації почався із випадкової цікавості щодо презентації міжнародних програм, що проводилася в стінах СумДУ. Звідти я дізнався детально про програму GIZ. Потім почитав їх офіційний сайт, знайшов список доків, які треба було зібрати, і почав готуватися.

Найскладнішим на першому етапі подачі(червень) було написання мотиваційного листа. Потрібно одночасно використовувати і готові кліше, і власну інформацію. Друзі, обов’язково покажіть цей лист комусь із досвідчених викладачів, або навіть скористайтеся онлайн-сервісами, залийте туди свій текст і нехай носії мови допоможуть, виправлять що не так, підкажуть кращий варіант висловів.

Другий етап(кінець липня) складався із особистої зустрічі із представниками GIZ у представництві Німеччини(посольстві або консульстві залежно від обраного міста). На моєму інтерв’ю було троє чоловік, вони були дружні, підтримували невимушену бесіду, обговорювали мою мотивацію поїхати і т.д. Але, друзі, обов’язково перед зустріччю складіть невеличкий план розповіді про себе, але без зазубрювання. Бо коли починається інтерв’ю, ви будете нервувати, можете навіть забути із чого навіть почати. Хочеться відмітити велику допомогу міжнародного відділу СумДУ у завіреному перекладі документів, які треба було надати до 2 етапу.

Третій етап реєстрації проводився аж у жовтні, коли одна з німецьких компаній зацікавилася моєю кандидатурою. З того почався довгий процес спілкування із HR співробітником. Було одне інтерв’ю власне із техлідом, але все ж найтяжче була переписка з рекрутером. Друзі, якщо ви дійдете до того етапу, то запам’ятайте: писати HR співробітникам треба постійно, багато і часто. Бо вони відповідають декілька днів, ваші повідомлення втрачаються, вони просто забувають вам відповісти. У моєму випадку через затримку з HR я запізнився із підписанням контракту на кілька місяців.

Наступним етапом було отримання візи(у грудні). Усе пройшло чітко за графіком, все заплановане програмою GIZ було виконане вчасно.

Дуже хардовим був пошук житла. Щоб ви розуміли, я живу у селі, де розташовується багатотисячна компанія. Ціни на житло просто височезні. Перебрали десь із десяток варіантів із хлопцями, доки знайшли більш-менш нормальний. Друзі, якщо можете  - живіть гуртом в одній квартирі – це дешевше і веселіше.

Нарешті приблизно 35 українських стипендіатів в кінці січня прибули в Німеччину. Ми мали тиждень для проходження адаптаційних тренінгів в місті Бонн. Після того всі роз’їхалися в різні міста до своїх хост-компаній. Наша компанія приємно нас здивувала. Тут створені всі умови для комфортної праці. АЛЕ , друзі, коли вам дають ментора – то треба прямо із перших днів напрягати його питаннями і проханнями зустрічі через незрозумілу задачу. Серйозно. По іншому це не працює. Тільки так ви зможете отримати його досвід.

Стипендії вистачає на оренду житла, харчування і подорожі.

В одному офісі зі мною працює кілька хлопців із Німеччини. Було трохи страшнувато починати спілкуватися із ними, тому я тримався українських стажерів, іноді намагаючись налагодити зв’язок із німецькими студентами. Я зробив помилку. Тільки через місяць її зрозумів. Друзі, запам’ятайте, коли ви приїжджаєте в іншу країну/місто, то перш за все спілкуйтеся з чужими вам людьми, не бійтеся, виходьте з зони комфорту.

Подорожуйте. Кожні вихідні. Яка б погода не була. Обирайте собі ціль і прямуйте. Поїзди тут досить дорогі, тому ми використовуємо досить дешевий Flixbus.

Спілкуйтеся. За цей час встиг поговорити із студентами з Бразилії, Індії, Франції, Нової Зеландії… Багато цікавих думок і поглядів почув. Це дійсно розширює світогляд.

Власне, все. Що зміг згадати – розповів. Якщо будуть іще питання – пишіть на мою пошту. Відповім так швидко, як зможу.

Щиро ваш, Олександр Тарасов.